Ідеальна локація щоб відірватися з друзями. Місто, створене для відпочинку, якісної культурно-естетичної програми, гастрономічних задоволень та здорового релаксу і все це вкладається в досить адекватний бюджет. Тут красиво заробляють на туристах, надаючи першокласний сервіс. Perfect value for money, порівняно з тим же Лондоном, наприклад, і ти почуваєшся «білою людиною», бо можеш собі дозволити практично все, чого душа бажає!
А бажала вона нових вражень. Син прагнув доторкнутися до історії Східної Європи, а я просто перезавантажитись. Чому саме Будапешт? А просто так!
Власне, з бюджету й почну. До речі, важливий момент: розраховуватись карткою Приватбанку у форинтах значно вигідніше, ніж знімати готівку! Майте на увазі.
Квитки на рейс МАУ (2 особи) – 6400грн. Ще – гривень на 600 наїли в аеропорту та літаку.
Шатл з/в аеропорт імені Ференца Ліста, автобус 100Е – 320грн (80грн один білет)
Харчування в ресторанчиках і кав’ярнях — 3000грн
Екскурсії (hop on bus, buda tour, нічний річковий круїз, музей терору тощо) – близько 7000грн
Сувеніри (паприка і палєнка, бодай її вороги пили) — 3000грн
2 доби в Old Monarchia Hotel на вулиці Vaci (центральна пішохідна алея) -2600грн
Про готель. Нещодавно я була в Затоці. Так от, в Будапешті, туристичній столиці Східної Європи, готелі зовсім інші, уявляєте? За ті ж само 1300грн на добу ми отримали помешкання в самому центрі, на тихій пішохідній алеї з купою кав’ярень і чистісінькою, намитою шампунем бруківкою. Те, що це був економ-клас, ми здогадалися лише по ціні, меблям з Jysk і кодовому замку на дверях під’їзду. Старовинний будинок перероблений під приватний міні-отель. Вхід з балкону, маленький дворик, ресторан на нульовому поверсі. До речі, тут нумерація поверхів рахується від нульового, який у нас вважається першим
Архітектура. Монументальна, надзвичайно пафосна, місцями дещо занедбана, але однаково атмосферна. Величні будівлі Австро-Угорської Імперії можна розглядати годинами. Просто стояти з відкритим ротом і витріщатися на оздоблення. Якщо прибрати перші два поверхи та опустити всі споруди нижче – опинимось у Львові. Але тут пішохідні алеї вкриті новенькою ідеально-рівною бруківкою.
Проте, чим далі від центру, тим сильніший присмак соціалістичного періоду: безликі коробки, потрісканий асфальт і все те, що ми бачимо на Оболоні чи Теремках.
На Орсагхаз (Парламент) можна дивитися вічно. Вночі він ще красивіший, ніж вдень. Неоготика з елементами східної архітектури. Епічності додають сотні птахів, що кружляють над дахом у світлі прожекторів і анімують лекції екологів про світлове забруднення.
Буда і Рибальський Бастіон — це взагалі краса неземна. Білосніжні мереживні башти і арки з видом на Пешт. Щоб все дослідити, треба щонайменше тиждень!
Повітря. Ну, власне, його немає. Місто пахне історією, шампунем і гуляшем. Дунай не пахне взагалі. Він жовто-зелений, каламутний. Дерев багато, кожен найменший вільний шматочок землі облаштовано лавочками, ліхтариками, квітами і обов’язково якоюсь скульптуркою. Гарно і приємно. Ми приперлися в найспекотніший сезон. Вдень було 33-35С, вночі 20-22.
Метро. Спершу ми сіли на жовту лінію. Це був смішний підземний трамвайчик з трьох вагонів на рівні мінус першого поверху. Але насправді, метро в Будапешті – найстаріше в Европі і перше в світі на електричній тязі. Жовта лінія відкрита в 1896 році. Нові лінії, збудовані в семидесятих, – глибокі й виконані за подобою московського метрополітену, але вужчі й бідніші. Вентиляція глибоких станцій просто епічна: здоровенні турбіни під стелею над ескалатором, виють як всі чорти пекла і пруть повітря донизу так, що забиває дихання і стає моторошно. Відчуваєш себе у аеродинамічній трубі. На станції Кошут Лайош Тер мене мало не здуло! Коштує разова поїздка 350 форинтів (близько 30грн).
Їжа. О! Ресторанчиків тут купа і ціни — київські. Вибір не те, щоб великий, але він компенсується гордістю угорців національною кухнею. Гуляш, паприкаш і рибну юшку подають у кожному закладі. Коштує в середньому від 1200 до 2700 форинтів (від 100 до 250 грн) Порада: не економте! В дешевій забігайлівці суп-гуляш буде таким собі, а от в хорошому ресторані — смачнющим! Це логічно. Ми повелись на «турист-меню» за 9 євро три страви і отримали супчик та курку з кльоцками як в шкільній їдальні, а в ресторані Hungarian Hells Kitchen — гуляш подають в хлібній тарілці під живу музику за ті ж само 9 євро, а задоволення від нього більше, ніж від трьох попередніх страв. З солодкого local speciality — кюртошкалаач, намотане рулетом здобне тісто, куди кладуть морозиво, або вершки. На другий день в Будапешті я навіть навчилась його вимовляти! Найкращий на мою думку — в Molnar`s.
Сподобалась кав’ярня Cafe Frei на вулиці Ваці. Понад сотня видів кави з різних куточків світу.
Цікаво, що в більшості закладів вам доведеться простити серветки. А в отелі нам видали по одному рушнику і не розуміли, чому я не можу витирати обличчя після ніг.
Вразили бронзові скульптурки на набережній між мостами Сечені та Ержебет. Особливо милою видалась мені Маленька Принцеса. Скульптор створив її за образом своєї донечки, яка одягала корону з газети та довгий халат і вдавала принцесу.
Програма. Ми — недосвідчені туристи, плюс на всю подорож було відведено лише півтора дні, тому доїхали з аеропорту на шатлі 100Е до центральної площі Деак Ференц Тер і пішли тинятися. Дійшли до Дунаю, помилувалися скульптурками, знайшли вулицю Ваці, пройшли нею до кінця, пообідали в Hungarian Hells Kitchen і поселилися в отель. Далі — купили добовий квиток на екскурсійний хоп-он автобус і до самого вечора кружляли містом у навушниках, іноді виходячи щоб доторкнутись до цікавих лендмарків. Так ми походили площею Героїв, відвідади Міський парк, побували в Буді на горі Гелерт та прикинули план дій на наступний, основний, день.
Довго шукали де б повечеряти, оскільки не всі ресторани приймають кредитки, а знімати кеш — вкрай невигідно.
Наступного дня ми поїхали на метро і почали з Дому Терору. Це колишня штаб-квартира КДБ, в’язниця, катівня, а наразі — музей, присвячений жахам тоталітарних режимів.
Далі — пішки до Парламенту, де зависли на півгодини. Просто сиділи і розглядали будівлю з відкритим ротом! Дорогою зустріли Роналда Рейгана. Тинялись красивими вуличками, розглядали будинки, їли кюртошькалаач, пили каву і самі собі заздрили! Пішли на Центральний Ринок, накупили паприки й палєнки (остання виявилась рідкісною гидотою), розпитали у місцевих продавців рецепт гуляша, перетнули пішки ланцюговий міст Сечені і поїхали на електромобільчику на екскурсію по Буді. Час закінчувався невблаганно! А ще хотілося і фунікулер, і терми Сечені, і нічний круїз на теплоході!
Вирішили відмовитись від фунікулера і дві години експериментували зі своїм здоров’ям в купальнях Рудаш. Там чотири басейни з термальними водами 32С, 36С, 42С і 17,5С відповідно. Після того, як ми вже намотали пішки понад 15км, особливо гарно зайшов гідромасаж і комбінація 17,5-42-17,5-36. Хочу туди знову!!! Вода густа, тримає на поверхні, людей не багато. Коштує це задоволення аж 300грн на цілий день. Люди ходять у купальні спілкуватись і читати книжки. Після двох годин релаксу нам наче батарейки поміняли! Ми побігли вечеряти і на круїз!
Теплохід Европа. Здоровенний трипалубний сарай півтори години демонстрував нам прекрасний нічний Будапешт, шведський стіл з тістечками, приємний угорський сервіс, вино, живу музику і відчуття того, що літо 2019 було найкращим за останні сорок з хвостиком років!
Dromomania 
Добавить комментарий