Барселона

От що ми маємо взимку? Голі дерева, брудні вулиці, троє рейтузів…

Але можна зробити перерву від оцього всього принаймні на два дні! Обрати локацію, де наприкінці січня цвітуть вишні й мімоза,  теплий вітерець ворушить пальмове гілля, а замість горобців стрекочуть зелені папужки.  Тому — Барселона!

20200131_184739

Що можна встигнути за два дні? Насправді багато! Зрозуміти, що в Барселону ми ще повернемось дослідити решту 99%  міста.  Тому буде просто хронологія поїздки з акцентом на бюджеті, поверхневих враженнях та ностальгічних згадках, оскільки це місто здатне закохати з першого кроку!

 

Переліт. Власне,  почалося з того, що в жовтні я ліниво копирсалась на сайті Ryanair, вивчаючи пропозиції.   Хотілось кудись летіти, адже я обожнюю аеропорти, літаки і сплеск дофаміну, коли проходиш паспортний контроль, береш філіжанку капучіно і стоїш біля гейту. Мені глобально пофіг куди летіти, важливий сам процес зміни декорацій. В мене ж і блог називається Дромоманія )))

20200131_173152І тут бачу акцію — квитки по 38 євро до Барси і по 44 додому.  Ну крутяк же! Як маршрутка Київ-Одеса! Власне, особого шику я не очікувала від найбільшого та найдешевшого лоукостера світу, але все виявилось зовсім не погано. Новенькі літаки, нічого зайвого в лоукост-терміналі (і гроші ціліші), нічого зайвого в літаку. Без регульованої спинки сидіння чотири години  можна обійтися, а решта — все як у МАУ. Ще доплатили по 7 євро щоб сидіти разом в передній частині літака і на зворотньому шляху замовили гарячий обід по 12 євро. Обід — відверто гімняний, на майбутнє краще брати бутерброди з собою!

З аеропорту Ель Пратт є три варіанти дістатися міста: автобус за 5.60 Євро, метро за Т10 та швидкісний експрес-поїзд Renfe за 4.60 Євро, який  їде до центру міста за 10 хвилин.  Обрали останній, бо метро хоч і значно дешевше, але з купою пересадок, а в нашому випадку найціннішим ресурсом був час.

84176406_1917802565021087_6799423547329478656_oПерше, що впало в око, навіть у спальних районах дев’ятиповерхівки мали зовнішні фіранки однакових кольорів. Жовті, бордові, блакитні. На кожен будинок — свій колір. Така собі іспанська Троєщина, але без візуального маргіналізму.

Ми вийшли на центральній вузловій  станції Sans і прогулялись 2,5 км до готелю пішки. Зовсім не було бажання на чомусь їхати.  Хотілось бігти, дихати цим незвично теплим повітрям і надихатися незвично теплою атмосферою! 

Готель Ronda House — достатньо нова будівля на межі дорогого району Ешампле та бідного Ель Раваль біля станції метро Сан Антоні. Прекрасна центральна локація і демократичні ціни. Дві ночі у тримісному номері з хорошим сніданком  обійшлись у 137 євро.  Чисто, цілодобова реєстрація, а вид з вікна на перший раз можна пробачити. 

 

 

Ми кинули речі і побігли, звісно ж на Площу Каталонії та Ла Рамбла. Величезною перевагою Барселони для бюджетного, але спортивного туриста є те, що можна просто тинятись вулицями і дивитись на архітектуру. Вона прекрасна і неймовірна!

 

 

Швидко стемніло, але головна пішохідна алея жила активним туристичним життям. Нашою метою був порт і Барселонетта, де готують паелью.

Ми накрутили ще близько 4км пішки: дійшли до стелли на честь Колумба, пройшлись навколо сучасного молу, прогулялись узбережжям Барселонети, милуючись яхтами. Ловили моменти, раділи і мріяли…

 

Паелья — рис з морепродуктами — візитівка Барселони. Я — турист бюджетний і можу відмовити собі у дорогій екскурсії до відомого лендмарку, але гастрономічні враження — то святе! Бо Дім Батльо можна і на ютубі роздивитися, а от лангустинів онлайн не скуштуєш! Найсмачнішою видалася паелья з чорнилом каракатиці. Порції великі. На трьох — дві сковорідки паельї, перчики та глечик сангрії — 75Евро. Я люблю вдома відтворювати найкращі світові рецепти і паелья тепер буде одним з них.

 

День другий: Барселона велика, а часу ой як мало. Тому найкращий спосіб побачити місто — Hop-on-Bus. О 9 ранку сіли на площі Каталонії і цілий день каталися, слухаючи аудиогайд.

 

Саграда Фамілія. Я не сприймала цей храм на фото чи відео. Він здавався мені… моторошним, викликав відчуття жаху й… огиди. Наче якийсь монстр з роззявленими пащеками… Але наживо він виглядає зовсім інакше. Дивує, підриває мозок, бентежить уяву. Храм має стільки дрібних детелей, що розглядати його можна вічно. І, так, він неймовірно гарний! Але краса його — незвична. Незалежно від того, чи закінчиться будівництво, Саграда Фамілія вже став символом нашої цивілізації… 

DSCF0988
Фото: @littejalaine

 

Парк Гуель. Ми полазили у публічній частині парку, послухали музикантів, помилувались краєвидами на місто. Іншим разом обов’язково підемо дивитися його монументальну частину.

DSCF1005

 

 

Іспанське село (Poble Espaniol) на горі Монжуік. Репліка архітектури різних іспанських поселень в натуральний розмір. Тут не лише затишні вулички, але й купа майстерень: склодуви, ковалі, лимарі при вас виготовляють продукцію. Кав’ярні, бари зі стравами різних провінцій. Посеред гарненької вулички є серія міні-скульптур, присвячених різним професіям, а на центральній площі регулярно відбуваються різні дійства. Фонтан Монжуік, нажаль, не працював (зима все ж таки). Іспанське село — гарне, атмосферне місце, яке обов’язково треба відвідати!

DSCF1024

 

Торгівельний центр на Площі Іспанії. Колись це була арена для бою биків,але наразі варварство заборонено і тепер в будівлі звичайнісінький шопінг-мол. Нічим не відрізняється від наших гуліверів-метроградів, ті ж бутіки. Не цікаво. А от на оглядовий майданчик варто піднятися! Тут купа кав’ярень по колу і гарні види на все місто!

 

 

Були ми на хваленому ринку Бокерія, але то — смітник для туристів! Ціни дурні, брудно, купа народу, злодюжки активно полюють на ваш гаманець.

Місцеві закуповуються на ринку Сан-Антоні! Простора будівля у формі хреста в престижному районі Ешампле.

 

Справжнім кулінарним відкриттям став ресторан-буфет Wok Ark de Triumf.  Це японський ресторан, яким рулить китайська сім’я, але там можна відвести душу свіжими іспанськими морепродуктами! Платиш 12 евро з людини і їси скільки зможеш! Причому є не лише готові страви, але й сирі продукти, які шеф приготує прямо при вас. Це, я вам скажу, рай! Я понабирала всякого морського гадства, камбали, артишоків та баклажанів і години дві кайфувала, викликаючи заздрощі оточуючих! Якби власники ресторації знали скільки я можу з’їсти, вони б закрилися!))

 

 

В Барселоні почала згадувати іспанську якою не користувалась більше 20 років… Колись я непогано нею  володіла. Слова самі виникали в голові, коли щось бачила: велосипеди, будинки, дерева, одяг, продукти в магазині…  Але в більшості магазинів продавцями працюють араби, які ні іспанської, ні англійської не розуміли))

Що торкнуло?

20200129_222415Кіт Ботеро на бульварі Раваль. Велетенська бронзова статуя, яка кілька разів міняла локацію, аж поки не стала одним з лендмарків Готичного кварталу.  Є щось магічне у гігантських вусах і масивних формах. Кіт 7 метрів від вусів до хвоста і 2 метри в холці. Вважається, що треба потерти йому вуса й testis і буде вам щастя. Тепер я точно знаю, звідки пішла фраза «блищить, як у кота …»

Вулички Готичного кварталу. Вони такі милі, затишні, вузенькі… Вся Барселона якась… дуже тепла й привітна.

 

Я не прощалася з Барселоною! Я сказала їй «До побачення», адже обов’язково повернуся сюди ще!

20200130_184845

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

Создайте бесплатный сайт или блог на WordPress.com. Тема: Baskerville 2, автор: Anders Noren.

Вверх ↑

%d такие блоггеры, как: