Shagya Arabian Cup, Buftea 2021

Якщо в конкурі нараховуються штрафні очки за «збив – не збив», «впав – не впав», «закинувся – не закинувся», у виїздці діють бали і відсотки, в межах яких можна факапити й лажати, то в пробігах все просто: ти або пройшов ветеринарний контроль, або ні. Якщо ні – їдеш додому. Тут немає півмір, штрафів чи другого шансу. Вердикт панелі ветеринарів не оскаржується*.

В середньому 50-70% учасників знімається через щонайменшу нерівність ходу** коня, причому більшість з них – після першої фази, але можна «не пройти» й на фінальному ветгейті після того, як відсидів у сідлі 100, 120, або всі 160км. Сухий статистичний факт, nothing personal. Тому, завдання номер 1 в пробігах – не обскакати всіх, а просто завершити дистанцію. Дочвалав до фінішу, не зняли – маладєц, тримай медальку!  Така філософія дисципліни.


На перформанс коня впливає купа факторів:
— тренінг (недотренуєш – попре метаболіка, перетренуєш – полетить ходова)
— ковка (там ціла наука, а толковий коваль – на вагу золота)
— амуніція (4 рази на рік кінь може міняти форму, а це – корекція або заміна сідла)
— годівля (ми даємо спеціалізовані корми + 0,5л олії щодня + домішки, вітаміни, мінерали тощо. Раціон залежить від фази тренінгу)
— транспортування до місця змагань (стрес, тряска в батмані, переохолодження чи перегрів, дегідратація, крепатура від постійного тримання рівноваги на поворотах)  
— знову стрес (нова локація, незнайомі коні-люди-запахи тощо)
— гормони (кобили часто приходять в охоту на новому місці, що впливає на якість рухів тазу та задніх ніг)
— баланс і посадка вершника (теж не так все просто: потрібно вести коня в правильній рамці)
— несподівані травми (можна тупо влетіти в яму на дистанції чи провернути сухожилля на повороті і весь ваш тренінг, дорогі премікси та німецькі підкови – коту під хвіст)

І це ми ще не дійшли до стратегії й тактики руху по дистанції, швидкості та круїнгу (роботи команди)

Тобто пробіги – спорт витривалих не лише фізично, але й морально. Бо тут далеко не все залежить від спортсмена і тренованості коня. Іноді мені здається, що Нассім Талеб, перш ніж вивести концепцію Чорного лебідя, займався пробігами!

Наша поїздка до Румунії – була «розвідкою боєм», першим досвідом, який дав змогу оцінити свої можливості, помилки, підготовку та зрозуміти, що міжнародні змагання – штука цілком реальна і дуже крута. Це – той рівень, до якого потрібно прагнути й зростати. Вивезти своїх коней на престижний старт до Европи пару разів на рік – не є чимось захмарно дорогим чи технічно складним*** А от емоційний заряд та мотивацію ви отримаєте фантастичну!

ShagyaArabianCup – найпрестижніший чемпіонат з пробігів у Східній Европі, такий собі міні Euston-Park з бездоганною організацією, фантастичним технічним забезпеченням та казково теплою атмосферою!

Україну представляв Андрій Оністрат на УВП Хейлі.

Тепер хронологiя та деталi.

1. Вибiр змагань.

Коли я проглядала можливі івенти на сайті FEI, варіантів «близько і зручно» у серпні-вересні було небагато. Купу змагань у Польщі та Угорщині скасували через довбаний ковід. Скасували навіть Падізе (Естонія), куди ми готувались прицільно. Залишалась Італія, кілька стартів у південній Франції, Іспанії та Кубок Шагія біля Бухаресту, до якого гугл-мапа радісно прорахувала 970км від Києва. Ми замовили пакет документів, але всі, хто возить тварин до Европи, радили проходити митницю в Дяково (Закарпатська область), оскільки там є ветеринар. Теорему Піфагора вчили? То через Чернівці – була б гіпотенуза, а через Львів і Дяково – поїхали по катетам. 1500км замість 970км! 

Порада №1. Їхати потрібно через Порубне (Чернівецька обл.). Наразі шукаю інформацію. В Сіреті ветеринар є!

2. Дорога.

Зібрались і вирушили з Бобриці опівдні, приблизно о 20.00 у Львові підібрали коваля.  Те, що ми не проїдемо всі 1500км одним махом, стало зрозуміло десь о 21.00 поблизу повороту на Трускавець… Попереду були Карпати, зверху був дощ, навколо – ніч, в батмані стомлена конячка, а на пасажирському сидінні – запасний водій, який максимально херово рулить вночі, бо може тупо заснути за кермом (так, це — я, так – можу, перевірено).

Виручила Оксана Хльобас, голова підрозділу ФКСУ Закарпатської області. Вона дала контакти друзів з міста Виноградів, які зустріли нас серед ночі та зручно розмістили в своєму кінному клубі Selid. Ерік, Ілдіко, Кріс та дівчата – родина ентузіастів, які розвивають кінний туризм на Закарпатті (наша тема!!!). Їхня щира гостинність допомогла нам подолати всі несподівані труднощі. Атмосфера там така, що хотілось повертатись в Селід знову і знову (що ми і робили). Спойлерну: навесні збиратиму туди групу для кінних походів!  

Хейлі ночувала у великій леваді, майже не їла концентратів через стрес, постійно крокувала,  але пила воду і просила яблук. Так далеко вона ще не їздила, тому її стан був цілком логічним.

Порада №2. Шукайте кінний клуб перед кордоном, який розмістить вас на ніч!

3. Кордон

Нам вдома підготували повний пакет документів «під ключ», українські прикордонники пропустили без проблем, а от з румунами почались нюанси, майже як в тому анекдоті.

Перший «кхумен» трапився у румунського ветеринара. Він не став дивитись на наші вет свідоцтва, аналізи, акти про дезінфекцію ТЗ та FEI паспорти. Його цікавила лише база даних Traces, а саме наявність там Хейлі. Хейлі там не було, оскільки ми не знали про наявність Traces. Ветеринар мав повне румунське право розвернути нас на 180 градусів назад в Україну. Нам просто пощастило натрапити на добру й чуйну людину! Плюс, я давно помітила, що в перемовинах з іноземними чиновниками дуже допомагає наївний розгублений погляд вкупі з британським акцентом. Якщо у вас при цьому щось падає з рук – то взагалі вищий пілотаж! Вам не відмовлять! Важливо часто вибачатись за створення проблем і ненав’язливо підказувати правильне рішення. Правильним рішенням було те, що румунський ветеринар сам внесе нас в систему Traces. І він це зробив!

Добрий румунський ветеринар, голосно скаржачись, що то не його робота і взагалі ми мали за добу до прибуття на митницю надіслати йому витяг з бази даних, дві з половиною години розбирався як заповнити всі поля, спілкувався з оргами турніру в Буфті, гуглив, лаявся на принтер і поганий інтернет, обдзвонював колег з інших пунктів. Врешті решт, з виглядом переможця і гордістю в очах він урочисто вручив мені цей папірець. В той момент він був моїм героєм!

Другий «кхумен» полягав у наявності АТА-карнету. Це митний документ на тимчасовий експорт, який за законом не є обов’язковим, якщо вивозиш до трьох одиниць ссавців (стаття 379п5). Але якщо вже заповнили, то маєте проставити печатки в митниці в Бухаресті, інакше не пустять коней назад в Україну.

Порада №3. Traces, мать їх!!! Просіть клуб-організатор внести вас у систему і повідомити митницю, або шукайте кваліфікованого експедитора.

4. Румунiя.

Я люблю сидіти за кермом. Свій стиль водіння називаю «багатодітна матуся», бо їду максимально обережно і прораховую кожного з видимих учасників руху. В Румунії, де всі дотримуються правил, асфальт ідеальний, а розмітка чітка – все значно простіше, ніж в Україні, але…. Я ніколи не була в горах, ніколи не керувала авто за кордоном, дуже мало їздила з причепом і вкрай паскудно почуваюсь в темряві.  Тому, коли ці чотири реалії поєднались і я поїхала вночі серпантинами Трансільванії з батманом, то був просто wow-досвід.

Гірські дороги Румунії – це коли ти на поворотах бачиш задні номери свого авто!  

На фото – просто скрін з навігатора, який, $uk@, видав, що цей маршрут коротший на 30хв!   І такого там було мабуть 400км з 670!  В процесі відкрила для себе пару лайфхаків як по тому кишківнику їхати вночі під дощем (точніше, туманною мрякою): чіплятись за автівкою попереду, щоб бачити напрямок повороту та поглядати в навігацію, щоб оцінювати його кут.  Це дає можливість тримати швидкість потоку, який пре 70-90кмг. Моїм пейс-мейкером став великий бензовоз з ймовірно місцевим водієм, бо валив він як глухонімий, а моїм головним завданням було не відстати, інакше, не знаючи що попереду, я б повзла равликом, збираючи позаду пробку й матюки. Звісно, коли поруч сидить професійний гонщик і терпляче підказує що робити, нічого складного в їзді гірськими дорогами не було!)) Мені сподобалось! Дуже! До речі, спати не хотілось!

Страшно було за Хейлі! Боялась, що довеземо фарш! Я чула, як вона перебирає копитами щоб втриматись на ногах, як налітає грудьми на перетинку, коли спрацьовує гальмівна система батману, як її кидає на бокові стінки…  І причиною її шкутильгання після першої фази вважаю саме топографію логістики.

Зворотній шлях ми обрали, як радили дальнобійники, через А1, А3, А10. Там здебільшого автобани і лише кілька перевалів.

Майте на увазі, що на півночі Румунії пристойних АЗС немає на кожному кроці, як у нас: Заливайте повний бак і запасіться каністрою про всяк випадок!

Порада №4. Якщо таки через Дякове, то прокладайте маршрут через Сібіу та Римнику-Вилча. Це після Клуж-Напока ви виходите на автобан А3, а потім не прохлопайте з’їзд на А10! У вас буде трішки красивих перевалів у Національному парку Козія, а далі автобан А1 через Пітешті до Бухаресту.

5. Venue.

Кубок Шагія проводиться щороку, починаючи з 2016 і це був восьмий випуск. На старт було заявлено 75 спортивних пар, 44 з яких – міжнародні. Коней привезли з Болгарії, Туреччини, Греції, тепер ще й Україна долучилась!
Бюджет івенту – 60000 евро, спонсорами виступає муніципалітет, сіті-холл та кілька місцевих компаній.

Арена змагань займала поля поблизу футбольного клубу. Стаціонарної стайні, чи будь-якої кінної інфраструктури там не було. Лише розбірні денники, міні-левади, електроогорожі та велика зона, для розташування команд в наметах, коневозах та кемперах. Holding-area та зона грумінгу –  просторі рівні поля, засипані солом’яною січкою. Персонал постійно бігає і прибирає всю територію, вода підвозиться вантажівками і заливається в ємності, з яких зручно зачерпувати й розносити відрами. Для спортсменів – вода в пляшках unlimited, фудкорт та кава.

Зона ПВК – чотири доріжки, зменшена копія Euston Park з усіма «ніштяками», дорогого еndurance venue: електронні кардіомонітори з візуалізацією на світлодіодних табло, величезний монітор, де показують прямі включення і  відеоряд з попередніх змагань. Бігунки друкуються автоматично, є додатковий монітор, на який виводяться поточні і проміжні результати, важливі оголошення дублюються в гучномовець.

Кубок Шагія — це бездоганний рівень організації, повна цифровізація та фантастична технічна підтримка!!!

Дрони, камери, прямі включення на сторінку івенту у ФБ. На всіх конях GPS трекінг з «тривожною кнопкою». Якщо заблукали, збились з маршруту, чи втрапили в халепу, орги вас знайдуть і допоможуть. Автоматична фіксація часу старту/фінішу/входу на ветгейт з миттєвою синхронізацією у застосунку ETS, де ви наживо відслідковуєте рух кожного спортсмена по маршруту. Це вкрай зручно, бо команда знає, коли зустрічати з фази. І взагалі, навіть якщо ви вперше в житті приїхали на пробіги, проблем як розібратись, що робити і куди бігти, у вас не буде: для комфорту спортсменів продумано все.

Ставлення організаторів до української команди було виключно теплим і гостинним: Головний організатор чемпіонату Shagya Arabian Cup пан Віорел Дабіжа дочекався нашого приїзду і зустрів особисто. Це було о 2.00 ночі. Він провіз нас на своєму Рубіконі ареною змагань, все показав, пояснив, допоміг розмістити коня і дав локацію на готель, який він також забронював для української команди.

Порада №5. Всі навколишні готелі будуть під резервом, тому просіть оргів забронювати для вас. І розраховуйте час прибуття правильно.

6. Хiд та результати змагань.

За день до старту відбуваються такі процедури: мандатна комісія (віддаєте паспорти, оплачуєте оргвнесок 200 евро), ветеринар звіряє чіп, оглядає коней, міряє температуру. Далі – пре-райд (перша ветеринарна інспекція). Тут проходять не всі. Якщо лікар помітив, що кінь закрепатурив чи погано почувається, для вас змагання закінчуються, навіть не почавшись. Якщо все ОК, йдете зважуватись з сідлом і без сідла. З сідлом для 1* має бути не менше 70кг, для 3* — 75. Після цього – брифінг, де вам пояснять особливості маршруту та дадуть відповіді на всі запитання щодо змагань.

Ми привезли кобилу 25.09 о 2 ночі. Зранку й до вечора – крокували, масажували, розминали і знову крокували й масажували. Пре-райд  Хейлі пройшла прекрасно: жодних ознак крепатури чи шкутильгання.

О 4 ранку Хейлі нагодували, о 6.00 посідлали і до самого старту крокували в руках. Старт о 7.00, всі поїхали дуже тихо. Першу фазу 30км Андрій проїхав зі швидкістю 14,5км/г, при тому, що 10км він біг з нею в руках. Хейлі фінішувала сухою, хід був рівний (див відео фінішу), пульс впав до 64 ударів менш, ніж зі хвилину, адже кобила була готова на швидкість 18кмг! На ПВК всі показники в нормі, окрім ходу: було видно неозброєним оком, як вона провалює лівий зад. Друга проводка перед комісією ветеринарів – ще гірше!(( Дуже схоже на защемлення нерва, бо шкутильгання пройшло за кілька хвилин, але нас вже зняли. Такі правила.

Думаю, Хейлі перенапружила поперек і спину під час перевезення гірськими серпантинами і травма проявилась лише після того, як на неї сів вершник.

З нашої дистанції зняли за шкутильгання трьох спортсменів з чотирьох, тобто 75%!

З дистанції 120км зняли половину. За технічними результатами, переможець CEI1*100 теж «висів на волосині» з рухами «В» після третьої фази і виграв у таку швидкість, з якою мої поні скачуть трейли: 12,37кмг. На найпрестижнішому Кубку Балканський країн з 27 коней дисквальнули 16, з яких 13 за нерівність ходу, 2 за метаболіку і 1 за перевищення часу подачі на ПВК!

Порада №6. Привозьте коней мінімум за 2 дні до старту! А краще за 3! Уникайте гірських маршрутів!

7. Висновки.

Це все – досвід, який треба враховувати на майбутнє і під час тренінгу, і під час планування подорожі на змагання.  Европейська тенденція в пробігах почала схилятись до зниження швидкості на дистанції, оскільки ветеринари знімають за щонайменший невірний рух. З одного боку, це — правильно, оскільки в сучасному світі дбають про права тварин. З іншого боку, спортсмени обурюються, коли здоровому тренованому коневі не дали себе проявити через природні особливості ходу, не пов’язані з болем. До того ж, за новими правилами зменшили час на відновлення коней: 15 хвилин між фазами та 20 після фінішу (було 20 і 30 відповідно). Це також спонукає до повільнішої їзди.    

Порада №7. Аналізуйте технічні результати попередніх змагань на локації, куди їдете. Це дасть розуміння як готуватись і чого очікувати.

Особисто мене поїздка до Румунії надихнула, замотивувала тренувати коней і збирати команду на наступний рік! Воно того варте, адже пробіги – це не просто спорт. Це спосіб життя, філософія, релігія! А побувати на старті такого рівня – найвища нагорода за всі тисячі кілометрів в сідлі! 

* Пробіги, попри величезні дистанції, є найгуманнішою дисципліною кінного спорту, де здоров’я тварини – понад усе. 
**Нерівність ходу – це перші ознаки шкутильгання, сигнал, що коневі боляче або некомфортно бігти. І насправді жоден адекватний спортсмен не стане продовжувати дистанцію в такому випадку. *** Треба розуміти, що спортивний кінь  – власність апріорі статусна, недешева і не є предметом першої необхідності ;). 

Shagya Arabian Cup, Buftea 2021: Один комментарий

Добавьте свой

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

Блог на WordPress.com. Тема: Baskerville 2, автор: Anders Noren.

Вверх ↑

%d такие блоггеры, как: